У ніч на 19 липня 2026 року Росія завдала ракетних ударів по підприємствах Києва, відомих ще з радянських часів. Падіння уламків та пожежі зафіксовано у п’яти районах столиці: Деснянському, Дніпровському, Шевченківському, Святошинському та Солом’янському. Пошкоджено житлові будинки, нежитлові будівлі, офісні приміщення та гуртожиток, а також наземний вестибюль станції метро «Лук’янівська», яка вже увосьме за час повномасштабної війни зазнала ушкоджень.
Логіка вибору цілей за версією Флеша
Позаштатний радник президента з питань розвитку технологічних напрямів оборони Сергій Бескрестнов з позивним «Флеш» виділив чотири основні сценарії, за якими розвідка противника визначає цілі серед великих промислових зон столиці. За його словами, якщо підприємство справді виготовляє критично важливу для війська продукцію, це виробництво розміщене під землею, і атакувати його марно — ворог це усвідомлює.
Чому під удар потрапляють цивільні об’єкти
Флеш зазначив, що значна частина заводів заробляє на оренді: у цехах розміром 10 на 20 метрів субпідрядники можуть виготовляти антени для РЕБ чи пропелери для FPV, а керівництво підприємства про це не знає. Тоді інформація витікає до ворога, і завод отримує удар. Крім того, територію заводу можуть використовувати як тимчасовий безкоштовний склад для того, що там зберігати не можна. Нарешті, сам факт наявності великого промислового об’єкта в межах Києва може бути приводом для обстрілу з метою залякування, навіть якщо підприємство нічого не виробляє.
Флеш наголосив: агентура ворога працює, тільки обережність і контроль за використанням промислових територій допоможуть уникнути нових ударів. Точні локації влучань з міркувань безпеки не розголошуються. Дані про постраждалих уточнюються: за повідомленнями ТСН та NV, відомо про одну загиблу, а кількість поранених, за даними двоих видань, становить 16 або 17 осіб.
Залишити відповідь